Пуста кімната...
Тиша навкруги...
Сумна соната,
Дивної туги...
Самотність дивна...
Хоч людей багато...
Туга нестримна,
Заходить у хату...
Давно я не кохав,
І радий з того...
Бо давно уже не відчував,
Болю в серці сильного тупого...
Було...
Але я все переживу...
Утрусь,розправлю плечі,усміхнусь...
Змело...
Змів час усе,і я живу...
НІ!Я всим крім почуттів займусь...
Кричав собі та й,бідний, присягав...
А сам не сплю ночами на дивані все кручусь,
І згадую, яке кохання гарне зачинав...
***
Післямова:
Дожився!..
Лірики я зроду не писав!
А тут оце розклеївся-почав!!)
Безкровний Михайло(Не кажіть Трепихайло)
У три ночі друкував
До трьох ночі не дрімав.
Строго теє не приймайте,
А лиш мовчечки читайте!.