Передмова:
***********
Чому людина без душі – це смерть?
Чому без серця – просто злий?
Та гірше за усе – і того й того чверть.
То дивний,неможливий стан страшний…
***********
Один хлопчина був із виду дуже гарний,
Дивитися обожнював на себе день і ніч,
І часто всю добу за дзеркалом проводив марно,
Але пішов колись на ринок,та помітив дивну річ :
В плащі старенькому стояв дідок…
Та борода довжезна до колін звисала,
А біля ніг його,малесенький стояв синок,
І продавав відполіровані дзеркала…
Одразу ж хлопець уподобав з них одне
Дістав з кишені золота товстий мішечок,
Обличчя продавця одразу ж стало зле
Казав він тихо.
Дванадцятьна столі Біленьких і малих дощечок… :
«Не треба грошей!Заберіть!..
Я даром вам його віддам!Візміть!»
Прийняв дарунок, рот відкривши,
Те дзеркало у руки взяв,свій погляд на зображенніспинивши… :
«Чому мені ви віддаєте його так!?» -
Той хлопець гарний запитався.
«До вас ним володів один рибак» -
Синок маленький із – під ніг озвався.
«Ця річ із нього випила життя» –
Все далі той малий казав –
«У тій газеті,що в руках,геть неправдивая стаття,
Її наш божевільний із округи написав…»
Все дивували красеня слова оті,
Та дзеркальце ж таке велике…
Ніде його за безкоштовно не знайти,
Треба взяти,хоч це й якось дико…
«Ну добре,я тоді пішов?»
«Авже ж,та пам’ятай, - це дзеркало він самзнайшов,
Іди – іди,та прошу не забудь,
Його за це тепер у пеклі рвуть…»
Прийшов…На стінку за дверима почепив,
У крісло томно біля нього впав…
Дивився в відображення – а сам білів.
Він стомлений і сонний був,але тоді неспав,
А все сильніше і сильніш,
До тої речі прикипав.
Почавсь потужний землетрус!
І двері вже по швах тріщать!..
Той красень,по природі боягуз,
Дивився дзеркало,в яке зайшла його душа…
У дверях постать…
А в руках коса…
Згубила хлопця – сіромаху,
Ота неписана краса…
А на базарі знов – таки люстерко тестояло,
Й кістлява дідова рука,
Тринадцяту дощечку вже на стіл поклала!..