Хтось чіпляється до слів,
Хтось вбива своїх братів,
Заливає кров"ю очі,
Жити хтось уже не хоче!
Хтось ненавидить себе,
Хтось кричить - "Люблю тебе"!
Хтось неможе помилитись,
Хтось не хоче залишитись...
Хтось боїться лиш за себе,
А комусь вже ніц не треба...
Хтось сердитий на весь світ,
А комусь те щастя - міф...
Хтось кохає дуже щиро,
В когось дощ в душі, і сиро...
І для когось вихід - щастя,
Залишилось від ненастя!
А комусь не має місця!
Жити хоче ще сильніше,
Жити можна без помістя!
І мовчи,мовчи гучніше!!
Неважливо, хто ти є, і у нас буття своє.
Ми не хочемо, ми - люди!Завдякі гіркій облуді,
Ми зриваємось у прірву,у глибоку чорну вирву,
Внеможливлюєм красу, поки відьма пхне косу,
І заріже існування...
Те гидке - гидке змагання, що під назвою печаль...
Забирай чужу медаль, бо своєї мож й не бути,
Хоче кожен вам збрехати, і ніж в спину вам запхати
Запхнути,
Убити,
Закрити!
Згноїти!
Умертвити!
Перемоги забрати!
І знов усміхатись!
Обирай з ким спілкуватись!..