ДОВIЧНIЙ ВИРОК...
Светлана Груздева (http://www.stihi.ru/2013/01/25/1808)
«Я тебе кохаю…
Це – довічній вирок…»
Згадай же, любий,
скільки –
не потижнево,
не місяців –
з того
минуло дня,
Коли ми разом
стрінулись…
наріжною
та вийшла зустріч:
де там –
навмання…
Ті дні були
січневі
та морозяні,
А зорі так прозорі
та ясні…
Сумлінність серце
зовсім не тривожила:
Ти другом залишався
ще
мені….
Не випадковою, а –
загадковою –
я мовою освідчилась тобі.
І зайвого
не пролунало
слова, і…
Все чисто,
наче в лапках на вербі…
Як саме,
хай залишиться
таємною,
Приємною
подробицею двох…
Тетянин день
підкрався десь
у темряві.
Осипався
під пластом снігу
льох…
24.01.08.-24.01.13.
"Я - тебя люблю…
Это - пожизненный срок…»
***
Любимый, вспомни, сколько – не недели и...
не месяцы с того минули дня,
когда случайно встретились… На деле ,
та встреча - не случайною была.
Стояли дни январские, морозные,
а зори так прозрачны в тишине.
И сердце вовсе совесть не тревожила:
ещё ты другом оставался мне...
Да, не случайною – я речью новою –
загадочной - пришла к тебе, друг мой.
И лишнего не прозвучало слова, и...
Всё чисто , словно вербною порой.
Пускай же, всё останется заветною,
Приятною подробностью для нас...
Татьянин день подкрался незаметно,
И провалился в погреб снега пласт!