КолиЛюбов

Анна Сановна
Небеса палають, коли любов росте.
Ще довго не згасають, якщо вона помре.
У калюжі зорі, писок у вікні,
От таке вже горе випало мені -

Я ж його кохала, як в останній раз.
Легко пробачала дофіга образ.
Ніжно цілувала і масаж робила,
Смачно готувала, потім посуд мила...

А йому кохання як до дупи дверця,
Бо немає в нього ні душі ні серця.
Дивиться й не бачить, слухає й не чує,
Тільки десь далеко тижнями гарцює.

Справи десь у нього, форсмажор і друзі -
Так дістав, що я сказала "НІ" нарузі.
Речі позбирала, в торби поскладала.
Він повівся так, як я й передбачала:

Верещав, що любить і косив ногами,
Так ридав, аж сльози лились ручаями....
Я його умила. Чаєм напоїла і врешті зрозуміла -
КАВО Я ТУТ ЛЮБИЛА??????!!!!!