Осінь
Спадає лист, спадає, мов здаля,
із в’янучих вгорі садів небесних,
він падає із заперечним жестом.
І поміж зір німих, крізь ночі бездну
В самотність падає важка земля.
Все падає. Ти лиш навкруг поглянь:
В падінні світ впадає в безнадію.
І лиш Єдиний здержує падіння,
Підставивши безмірно ніжну длань