Вечірня зимова тиша
підкралася сірим котом,
А тіні – злякані миші
ховаються ген під мостом...
Іду по старому місту,
що згорбилось трохи й дріма,
і нового дивного змісту
це місто в пітьмі набува:
В його химерних будинках
примари і духи живуть,
в отих кривих заковулках
вони павутину плетуть...
Там ходять вампіри і будять
собак і голодних котів.
Всю ніч здригатися будем
під регіт холодних вітрів!!
В старому будинку навпроти
ховається чорна сова.
А он набира повороти
в повітрі велика мітла!
А на мітлі – ой, леле! –
страхітлива жінка сидить,
руками й ногами меле
і швидше ракети летить!
Ховайтеся хто куди може –
пiр`їнкою серце тремтить.
Спаси і помилуй нас, Боже!
Та як в цьому місті ще жить?!!