Мені двадцять хвилин до метро.
Лише втримати б вітер в долонях.
Якісь краплі нестримно солоні
Наповнили діда Дніпро.
Платформа пустелею стала.
Чекаю. Не бачу нічого.
Дощ хмари сьогодні очолив.
Когось мені мало, так мало...
Крізь люди в проблемах і хутрі.
Біжать вони всі навпростець.
Що-що? Вже Сирець?
Я вже на Червоному Хуторі?!
Я чую це знов: "Обережно!.."
Мабуть, загубилась на Вирлиці.
Дорога на мене ніяково дивиться.
Треба на Лівобережну...
Не спати! Бо зимно нестерпно.
Вже кригою вкрився Дніпро,
І холодом пахне метро.
Мабуть, я додому поверну.
Платформа пустелею стала.
Когось, як раніше, так мало...