Ніч-танцівниця мене чарувала:
Срібне намисто собі нанизала.
А діаманти на кожному пальці,
Наче дуга вигиналась у танці.
Дзвоники дзвонять їй на зап"ястях,
Чорнії коси-змії звивасті,
Поряд літали яскраві зірниці-
Жару піддали вони танцівниці.
В вихорі танцю все миготіло,
Зорі кружляли-все вище летіли
Місяць шалений на груди злетів,
Залоскотав і як кіт муркотів
Довго тоді вона відбивалась
Доки намисто зоряне порвалось
Глянула-сонце на небі мостилось-
Ніч тихо з неба росою скотилась!
ПЕревод Татьяны Шуваловой:
Зачаровала танцовщица - ночка!
В блестящем ожерелье, счастье проча,
Вся в бриллиантах, и на каждом пальце,
Дугою выгибалась в звёздном танце.
Бубенчики звенели на запястьях,
Без устали, чтоб змейкой косам виться,
Вокруг искрились яркие зарницы
Танцовщицу, даря безумной страстью.
Мерцало всё вокруг, и в вихре танца
Кружились звёзды, свой храня обычай,
Скатился месяц ей на грудь, – ласкаться!
Как будто кот, он ластился, мурлыча.
И от него она так отбивалась,
Что ожерелье звёздное порвалось.
Взглянула: в небе солнышко вставало,
И тихо с неба ночь росой упала.