(Стихи Анны Ахматовой - перевод на украинский)
А ти тепер сумний, такий безсилий,
Відречений від мрії і від слави,
Але для мене невиправно милий,
І чим темніший, тим ще більш ласкавий.
Ти п"єш вино, твої нечисті ночі,
Що дійсно є, не знаєш, що у сні,
Але зелені ще ці згубні очі, -
Напевно, спокій не знайшов в вині.
І серце тільки - тільки смерті просить,
Клянучи всю незграбність долі.
Та вітер з заходу приносить
Твої слова сумні поволі.
Чи повернутися до тебе я посмію?
Під батьківщини блідим небом
Співати тільки, згадувати вмію,
А згадувать мене не треба.
Минають дні, примножують печалі,
За тебе Бога як мені молити?
Вгадав: моє кохання - це крижалі,
Що навіть ти не міг його убити.
****************************************
А ты теперь тяжелый и унылый,
Отрекшийся от славы и мечты,
Но для меня непоправимо милый,
И чем темней, тем трогательней ты.
Ты пьешь вино, твои нечисты ночи,
Что наяву, не знаешь, что во сне,
Но зелены мучительные очи, -
Покоя, видно, не нашел в вине.
И сердце только скорой смерти просит,
Кляня медлительность судьбы.
Все чаще ветер западный приносит
Твои упреки и твои мольбы.
Но разве я к тебе вернуться смею?
Под бледным небом родины моей
Я только петь и вспоминать умею,
А ты меня и вспоминать не смей.
Так дни идут, печали умножая.
Как за тебя мне Господа молить?
Ты угадал: моя любовь такая,
Что даже ты не мог ее убить.
22 июля 1917
Слепнево