вона йде з цього міста на тепле вимокле дно
над нею за запахом сонця курсують птахи
вона йде під нею пружинить прогниле зерно
вгинається вимерзле небо на дотик руки.
вона гарно тримається: м'ясо, напнуте на дріт
її зраджує тільки м'який перекушений рот
вона слухає свій шкіряний і круглий живіт
як слухають шепіт примар з наркотичних частот
і потилиця стрижена
пробує гнучкість асфальту
бог кладе їй долоню на поперек:
оne shot – one hit
у бордовому череві Будда закручує сальто
і вона завмирає – на довгу спресовану мить