Богдан Манюк
* * * * *
Учора твоя таємниця, як берег навпроти,
а річка між нами топила й топила човни.
А нині твоїй таємниці пташині висоти,
а звідти хіба що остання пір’їнка у сни.
І завтра, й довіку твоїм загадковим відтінкам
поклоняться музи, знайшовши тобі оберіг,
бо ти – надбогемна, ти просто..закохана жінка,
яку і Господь до кінця зрозуміти не зміг.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Вчера твоя тайна была, словно берег напротив,
А речка меж нами все глубже топила челны.
Сегодня у тайны орлиные крылья в полете -
Вернется оттуда ну разве что перышком в сны.
И ныне, и присно оттенкам твоим судьбоносным
Поклонятся музы, тебе подобрав талисман,
Тебе – сверхбогемной, и ..женщине, любящей просто,
Которую даже Господь до конца не познал.
04.01.2013