Прокопенко Юрий
перевод с украинского
В автобусе мы, но на разных сиденьях...
Вдруг стали чужими... н и к т о мы уже.
Исчезли настырные мысли - виденья,
Повеял мороз в одинокой душе.
Налево окно, а на нём, как рисунок,
Впечатался миг в умозрительном сне.
И в памяти отзвук вчерашних раздумий
Мечтой охладевшею тает во мне.
Последние фразы давно наболели,
И стали вновь немы, мизерны, как впредь.
Пропало желание свет этот белый,
Холодный и зимний теплом обогреть.
И сердце чуть бьётся, лишь гул придорожный,
Да редкий свет фар сиротливых авто.
А жизнь мчит вперёд - задержать невозможно...
Снег прежний, а мы друг для друга - н и к т о!
30.12.12 г. Таганрог
страница автора: http://www.stihi.ru/2012/12/24/10959
"Ми вже нiхто"
Прокопенко Юрий
Автобус розкидав по різних сидіннях,
Чомусь роз’єднав – ми ніхто, ми – чужі.
Вже зникли набридливі й щирі видіння
І тягне морозом в самотній душі.
Ліворуч вікно, а на нім – візерунки,
Відтворюють мить в умоглядному сні.
У пам’яті мерзнуть вчорашні відлунки,
Дедалі все глибше зникають в мені.
Останні слова, що давно наболіли,
Щось стали німими й мізерними знов.
Хотілося подумки зимний світ, білий,
Зігріти теплом та все стихло немов.
І серце ледь б’ється, лиш гул на дорозі
Та світло від фар сиротливих авто.
Життя йде вперед й зупинити не в змозі
Його, навіть сніг, тільки ми – вже ніхто.
20:48, 24.12.2012 рік.
Зображення: http://siryx.ru
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2012
Свидетельство о публикации №112122410959