За твором Шона Маклеха
«Листи до Гільгамеша»
http://www.stihi.ru/2012/12/10/6744
Кажеш, все і вся з глини?..
Буває…
Тоді шкода, що я не глечик -
Красивий, з тоненькою шийкою…
Та хоч і товстий та щербатий! -
Вода завжди в ньому
Солодка і прохолодна,
А молоко найсмачніше.
Не кажучи вже,
Що послання хтось вкинути може
Вікам -
Та це тільки для вибраних…
Як все просто і зрозуміло.
А чим моє наповнене
Глиняне тіло?..
Цікава, скажу, одежина -
Болем так досадити вміє,
Що хоч плач,
Хоч скидай…
Та є біль і пекельніший, -
У Великій отій
Порожнечі…
То зовсім близько,
Біля глиняного мого серця,
То далеко,
Забився в куточок і ниє…
І здається, чого б це боліти?..
Від якогось лише коливання…
Подиху,
Погляду,
Усмішки…
Дикі страждання…
Не кажучи вже
Про слова,
Знаки звуків, -
А не дурна була чиясь глиняна голова…
Солодкі муки…
Ти, що пізнав усе,
Тобто те, що глиняне тіло вічне,
Для чого бажав збагнути
Таємницю безсмертя?..
Може, знав також те,
Що вітер погасить тоненьку свічку
І безмежна як світ Порожнеча
Твоя
Погрузиться в темряву вічну…
Чи знав, що тіла наші
Недосконалі,
Достатньо не випалені,
І можуть горіти в вогні…
Наc, теперішніx,
Дивом цим i не дивити -
Знаєм, навіть блок пам’яті
Може згоріти.
Не горять тільки
Книги*
Та їх давно
Розучились робити..
Asturias 17.12.2012
*Палац ассирійського царя Ашшурбаніпала (VII ст.до н.е), підпалений ворогами Ніневії, згорів вщент,
окрім бібліотеки - глиняних, клинописних «книг», що не горять,
а стають міцнішими після випалювання.