Здавався лебедем лелека,
А світ – той тільки,- що в вікні.
Стежина до Життя далека,
Вилася в даль на полотні…
В роках – пізнало Життя птаха!
Шлях загадковий по стерні…
Гніздо лелече щезло з даху –
Лишилось зойком у ві сні…
Я руки бабці пам’ятаю…
Голівку пестили мою,
Тепер сама онуку маю,
Та рук тепло їй віддаю…
Мов птаха зліт буття минає
Та ефемерним сном зрина.
Серденько спогадами крає…
Дитинства росяна трава…