Розпочала вже подорож зима,
І спершу ліс так щедро посріблила.
Пухнасті вії має вже сосна,
А під дубами хтось розлив білила.
Лягла у лісі трохи відпочити,
А з неба сніжні падають зірки,
Щоб м’яко ковдрою її укрити
І залатати на землі дірки...
Щоб лише сніжно розсипались зорі,
Й тоді прокинеться від сну зима,
Пухнасті валянки озується поволі
Й піде дорогою, скрізь срібло розсипа.