Доля з краю в край нас кидає,
Бо в житті шляхів багато є,
А який вірніший буде з них,
Вона поради не дає.
І по світу ми блукаємо,
Шляху вірного не знаємо -
Негаразди скрито б'ють під дих -
Та відступати не бажаємо.
Ой, доля , ти нас не суди,
Що йдемо зовсім не туди -
Якби ми знали, куди йти,
Була б щасливою і ти.
Та не виходить щось ніяк
Знайти єдиний той маяк,
Що вкаже ор'єнтири нам
І розподілить по шляхам.
Щастя тим, хто вірний шлях обрав
І з нього нікуди не звертав,
Та, нажаль, частiше все не так -
Хтось в дорозі заблукав.
І треба знову починати все -
Що на цей раз доля принесе? -
Свою волю стиснути в кулак -
Може тепер вже повезе...
Вадим Козик 1998