Повій вітре, повій милий на рідну Вкраїну
Де просторі ліси й лани, гаї і долини
Повій туди, де родина, де сини й внучата
Там де мама і сестричка й серце моє з ними
Хоч на вулиці холодний вітер завиває
Я теплом мойого серця його зігріваю
Щоб в домівки в Україну тим теплом повіяв
Приніс щастя, мир і радість у кожну родину
Щоб серця помолоділи в усіх моїх рідних
А в молодих заіскрились любов*ю до ближніх
Щоб в оселях хлібом пахло та затишком рідним
Й кожне серце відчувало радість в домі їхнім
Щоб пісні там лиш звучали милі та веселі
Щоб сніжинки сльози вкрали й вікна прикрасили
Щоб сніжком припорошило, тим що землю гріє
В зимню пору-а потому і врожай доспіє
Щоб мир й спокій пробував там у кожному серці
Щоб не було одиноких і забутих теж там
Щоб всі рідні зустрічались частіш в своїм колі
Один одного вітали в дружбі і любові
Щоб батьки були щасливі від дітей і внуків
І щоб мир й благословення були з ними вкупі
Щоб замерзли всі образи, як сосульки в стріхах
Щоб додолу потім впасти й зникнути навіки
Віднеси ти з України в океан великий
Всі хвороби і нещастя, вітре мій далекий
Щоб сонечко зазирало у кожне віконце
Та всі сльози позбирало й піднесло до сонця
Як підносить воно завжди всю вологу в небо
Щоб з хмаринок потім впасти дощиком на землю
Щоб висохли від сліз очі й звелися угору
Побачили там веселку й дякували Богу
Бо ж веселка лиш буває на тім небозводі
Де сонечко й дощик вкупі, в дружбі і злагоді
А веселка-обіцянка, що не буде більше
На землі уже потопу і потопу сліз тих
Отож хочу побажати усім добрим людям
Сльози радості лиш мати й потіху від рідних
Зажди сонце щоб світило на їх небозводі
Щоб між ними й Богом було все в мирі й злагоді!