де бiлий свiт такий iще зелений
Ганна Осадко
...там, де довіра - як місток до віри,
там, де не треба масок, латок, лат,
лаштунків, обладунків, недомовок,
де «так» - це «так», а «ні» - сумні вогні
на полустанку втраченої долі...
т
там білий дім, там глиняна долівка,
поволі сум бере пастушу сумку,
бреде по травах і пастушить сон;
вікно відкрите – сад у нього дише,
ряба корівка тоне у туманах,
не вийти, ні зайти у ті краї,
де білий цвіт, та ще біліші груди,
де білий світ такий іще зелений,
де місяця окраєць розкришився,
як бублик у долоні малюка…
така дотульна безпритульна ніч,
така роса, що льолю хоч викручуй,
такий гіркий полин, що ти вже сивий,
такі солодкі вишні, що любов.
© Copyright: Ганна Осадко, 2012
Свидетельство о публикации №112112605698
Ганна Осадко.
...где белый свет такой ещё зелёный...
Глеб Ходорковский
...там, где доверие — как мостик к вере
где маски не нужны, заплаты, латы,
лесА, приспособленья, недомолвки,
где «да» есть «да, а «нет» - на полустанке
печальные огни потерянной судьбы.
Там белый дом, а в доме пол из глины,
тихонько грусть берёт пастушью сумку , 4
бредёт по травам, выпасая сон...
окно открыто — в нём дыханье сада,
в туманах утонула коровёнка
рябая и туда уже никак
не выйти, ни войти...
где белый цвет, ещё белее — груди,
где белый свет такой ещё зелёный,
где месяца краюха раскрошилась,
как бубличек в ладонях малыша...
так ощутимо бесприютна ночь,
роса — да хоть выкручивай сорочку,
и так горькА полынь, что ты уже седой,
и вишни сладкие такие, что любовь...