Перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2009/12/02/3121
Изящный веер – просто бзик:
Гоняет пекло, что "достало"…
Молчит «мобилка»... и за миг
Ты отодвинешься в начало,
Так далеко, что мне уже
Касания не обещаешь…
И сквозь затасканность клише
Отчаянье лишь ощущаешь
И одиночества оброк,
Когда весь мир тебе – с комочек
И день тот, горестный урок…
Свидетель – мой в слезах платочек?
Когда не рядом то плечо,
Уснула б кротко на котором,
Когда на сердце соль печёт?
И можно жить одним укором
Себе – за выдумку шальную,
За тот сентябрьский зорепад,
И немощность корить чумную
За отгоревший листопад…
Оригинал:
Тендітне віяло бринить,
Ганяючи нестерпну спеку...
"Мобілка" змовкне. І за мить
Ти знову будеш так далеко,
Що можна подумки лише
Погладити твоє обличчя...
Крізь заяложене кліше
Чи відчуваєш тихий відчай
І ту безмежну самоту,
Коли весь світ, неначе пустка,
І днину спалену оту,
Де свідки біль та мокра хустка?
Коли відсутнє те плече,
Якому згодна довіряти,
Коли у серці сіль пече?
І тільки можна докоряти
Собі за вигадку обманну
Посеред вересня заграв,
Гудити старість безталанну,
Бо цвіт калиновий опав...