Як стиглі яблука, зривалися слова
І розбивались вщент… Боліла голова
Від мармурових стін, що поміж нами, –
Крокуємо нарізними стежками…
Дай, Боже, сил фортецю ту здолати,
А, може, у житті не можна мати
Здійсненні мрії – легкі, золоті,
Коли з коханням разом у житті…
Коли не маєш, – пестиш любу мрію,
Отримаєш бажане – холод віє,
І огортають серце чорні хвилі,
Любов – найважча праця... Неспочилі
Тут ми удвох – із ранку до зорі
Любові нашої блаженні трударі…