Колись він прийде – мій найкращий час:
Велично зійде золотаве сонце,
Осяйно посміхнеться у віконце
Й навіки поєднає нас
В земній любові… Сходять у душі
Барвисті, фантастичні квіти,
Так хочеться усе земне любити
У цім мінливім, теплім міражі…
На часі – зірка, втомлена коханням, –
Все менше сил підтримати багаття…
Сьогодні одягну картате плаття –
Любов крокує стежкою вигнання…
Отак сиджу… У вирії думки –
Найкращих днів гортаю сторінки…