Самотн й

Евгений Дрожак
Мало-помалу
Серця не досить.
Трохи нікчемний,
Самотній як сонце.

Був наодинці.
Між зірок блукає.
Та як у казці
Ні одну не знає.

Там у пекельній,
Частотній рівнині
Чогось чекає,
Століттями мріє.

Добра Венеро,
Чудова Маріє
Будь поруч нього,
Він душу зігріє.