Знов павутинки заплутали віти,
Шле небо людям тепло.
Кажуть, на землю то бабине літо
По листопаду прийшло.
Люди, та всі ви осліпли неначе,
Де ж безкінечність життя?
Як же могли ви такого не бачить:
Йду я, а поруч – дитя.
Дідове літо, дідове літо...
Швидко онука зроста.
Дідове літо, дідове літо –
Вічності пісня свята.
Листя все пада, і пада, і пада,
Наче хвилини життя...
Їх, кольорові, збира собі радо
Мамі в букетик дитя.
Ми свої знов повертаємо роки
Ті, що сховались в імлі.
І молодіємо самі, допоки
Наші онуки малі.
Дідове літо, дідове літо...
Швидко онука зроста.
Дідове літо, дідове літо –
Вічності пісня свята.