Чому іде чарівність із життя –
Вона не бачить з нами майбуття?
Жахається свавіллю нелюбові?
Чуттєвих, темних перелюбів крові?
Поринула чарівність в море смутку,
Зібгала всі дива свої у жмуток,
В куточку причаїлась … і заснула –
Каганчиком в ночі останній раз блимнула…
Розкидаю любові пишний цвіт,
Прийду до тебе як незнаний світ,
Сторінка чиста і предивні сни, –
Але написані вже вірші і книжки…
Нема, нема в минуле вороття:
Вдвох живемо – чарівність й тінь моя…