Сирени запах одичал
Ну, что тебе сказать, родной;
-Вот горстку привезла землицы,
С тех мест, где бегал ты босой,
Привет передала криница.
Деревню нашу не узнать,
Там ржавой глиной плачут хаты,
Бурьян накрыл всю благодать,
На поле не поют девчата.
Сирени запах одичал,
Вся сгорбилась, в морщинах школа,
Утопла кадка в камышах,
Удод один выводит соло.
Искал рогатый месяц нас,
Чтоб осветить опять тропинку,
Увы, ему не дал ты шанс,
А он не светит половинкам.
І ПАХНЕ ДИКІСТЮ БУЗОК
(оригінал)
Ну, що тобі сказати, рідний?
Ось дрібку привезла землі,
З містин, де ти босоніж бігав,
І від криниченьки привіт.
Село вже наше не впізнати;
Не чути співів на ланах,
Іржею плачуть білі хати,
Сховалась радість в бур’янах.
Геть згорбилася в зморшках школа,
І пахне дикістю бузок,
Лиш удод з болем водить соло
В очеретах, де був ставок.
Як і раніш, у нічку темну
Шукав рогатий місяць нас,
Хтів стежку присвітити певно,
Та ми йому не дали шанс.