Навiщо ти дивишся в небо з надiєю
Щоночi з високих забутих дахiв?
Ця темна безодня, тобою омрiяна –
Лише для зiрок i для вiльних птахiв.
Вважаєш, що ти за грiхи був вiдправлений
З планети далекої в пащу Землi.
Минуле для тебе залишилось тайною,
У ньому загубленi крила твої.
Ти завжди один, бо у натовпi сiрому
Всi люди безмовнi i надто чужi,
Ти очi ховаєш за чорними ширмами:
Для чого їм знати, що ти – на межi?
Для чого їм знати, що з променем вранiшнiм
На скрипцi твоїй не достане струни,
I ти повернешся у небо бескрайнєє
Нарештi щасливим – нехай i на мить…
_______________________________
27.10.2012 г.