ні, ти навіть не здогадуєшся як мені від тебе далеко
як далеко до твоїх обійм та поглядів випадкових
як дивно коли вже не видно ні снів ні лелек
у подвір*ях наших ранкових
ні, ти навіть не маєш гадки як дивно не мати тебе в кишенях
не мати тебе у сумці у шафі у дверях десь у вікні
як дивно не відчувати запах та важкості у легенях
ні хрипу ні кашлю ні тіла на дні
ні, ти навіть не думай що все це погано та гидко
ні, ти у снах у мені у серці
та нажаль у вікні, ба - ніде не видко
закриті між нами кордонами дверці
так, ти чекатимеш поки мій потяг приїде
поки автобус зупинить своїх невгамовних коней
а я зачекаю аж поки місяць не зійде
аж поки не буде в суцільній повні
а ти збережеш подихи та мовчання
обличчя зігріті та руки що вічно холодні
ні, ти не зійдеш як місяць у довге важке чекання
не загубишся знов в міжкордонній безодні
я малюю для тебе якісь чудернацькі руки
дивні плакати стіни птахів та небо
та надішю листа де мого голосу звуки
підійдуть якомога ближче до тебе.