Перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2012/10/18/3384
Вновь сорваны дождя аплодисменты.
Смущённо обнажились в роще клёны –
Уходит в небыль их наряд червленый…
Разматываю мыслей киноленту…
Пойду в туман седой за краем леса…
Судьбу благодарю за перемены…
Примерю роли, словно бы для сцены,
Что в недрах у осеннего экспресса…
В них мудрость с глупостью неотличимы…
Расстанусь я с миражностью видений:
Всё так, как есть…пью дождь я, как младенец…
Яснеет взгляд, сияя самочинно.
Оригинал:
Знов під тривалі оплески дощу
Ніяково оголюються клени -
Відходить в небуття листок червлений...
І я - у вирій думи відпущу...
Піду в тумани сиві - без адрес...
Подякую мінливостям у долі...
Приміряю собі новенькі ролі,
Які розвозить осені експрес...
І зникне хибне бачення речей -
Бо й мудрість має право на безглуздя...
Усе, як є...І п'є дощі галуззя...
Ясніша погляд навчених очей...