навiяне

Жозефин Де Лилль
То була феєрична осінь, їй-Бо!
Політики готувалися до виборів,
їхні зафотошоплені пики
з усіх закапелків та закамарків обіцяли рай на землі,
і їм хотілося вірити;
електорат готувався до теж обіцяного
(не депутатами, а кровожерними майя)
кінця світу;
а ми - ми ні до чого не готувалися,
і нікому не вірили,
окрім наших сердець
і розкладу Укрзалізниці,
який пророкував горопашній столиці черговий потоп
любові скоріше до пива, ніж до футболу,
а наше кохання_любов  для світу таке непомітне
вертіло верету від перших до світу
і спати йому не хотілось
і нам не давало заснути...
Безсмертя своє ми, мабуть, проморгали,
бо дуже хотіли, бо грали вар'ята,
але як же солодко було у хаті
від диму пачулі, лаванди, кориці.
Хай крутяться спиці сансари чи долі!
чи треба нам волі,
коли розчиняємось ми у обіймах
такого дотульного щастя...