КУМЕДНО...
Олеся Райська ( http://www.stihi.ru/2012/07/08/3152)
--------------------------------------------------------
І почуватися П’єро…
У чорно-білому - кумедно:
Контрастувати різко, щедро
Та й остаточно – як тавро!
До смерті – вирок – поза грою,
Приречений на біль та сплін,
Розтрощений на зле навпіл
Така вже роль?Ні, звісно, доля...
Дві половини – плюс та мінус
Так існувати – шлях єдиний
А третій шлях – хіба табу?
Бунтар П’єро – це несумісно!
Не може бути, проте звісно,
Що з правил виключення є...
Розхристаний від розподілу -
Анігільована душа?
На подив - ні, іще - жива!
Але ледь зряча та зніміла.
…Душа занурена в блакить,
В червоний та в зелений колір...
О, Боже мій! В палітрі ролі
Мій чорно-білий біль… звучить
------------------------------------
И мне почудился Пьеро...
Весь в чёрно-белом . Он несчастен,
И так забавен, и контрастен...
И эта маска... Как клеймо.
До смерти обречён на боли
И вне игры. Тоска и сплин.
Разбитый надвое... один...
Такая роль? Нет, видно, доля...
Две половинки - плюс на минус-
Единственно двоякий путь.
А третий есть ? Разве табу -
Бунтарь Пьеро? - Несовместимо!
Не может быть!.. Хотя , вестимо,
Из правил есть и исключенья ...
Растрёпанная от деленья -
Аннигиляции - душа
Не исчезает, в нём дыша,
Жива, но вся - в оцепененьи.
... Живая - в синь погружена,
В пурпурный , изумрудный цвет...
А их в её палитре нет -
Болит, бесцветная, она.