Остановить бы листопад,
Что так деревья голит прытко!
Одеть плащевую накидку
На весь холодный, мокрый сад!
Остались в давнишней поре
Бульвара светлые подарки,-
Замёрзли бедные рабатки,
И уж октябрь в календаре.
Шагаю через свой бульвар
Домой, мудреть там понемножку,
Осмыслить, просто что и сложно:
Дождя с небес целебный дар,
Поникший, похмурневший сад,
Шуршанье листьев под ногами
И церковь с давними Богами,
И этот грустный листопад.
Якби цератову накидку
На цей холодний, змоклий сад!
Якби спинити листопад,
Що роздяга дерева швидко!
Не зчулась - стали застарі
Бульвару сонячного згадки...
Уже померзли всі рабатки
І жовтень на календарі...
Простую через свій бульвар
У дім мудрішати потроху,
Щоб осягнути як епоху
Цей дощик з посивілих хмар,
Приникшлий, посмутнілий сад,
І шурхіт листя під ногами,
І церкву з давніми Богами,
І цей повчальний листопад.