Якщо вже серце не палає,
Немає мрії, спраги до життя,
Що може дати кволе тіло,
Крім статистичного ледве буття?
Навіщо все навколо сяє
Та кличе, манить до нових зірок?
У тебе право є на щастя!
Не стій на місці і зроби цей крок.
Іди вперед! Вже схаменися!
Пройшла пора поневірянь!
Облиш, мов марево, страждання,
Собі найглибше до душі заглянь.
Не буде легко тобі, знаю.
Ти зуби зціпивши іди, іди.
Обов’язково стане краще,
Лише благаю, не гальмуй ходи!
І оживуть усі клітинки,
Омиті сяйвом нових сподівань.
Знов доля щиро посміхнеться.
Зірки ти з неба сам собі дістань!
2007