Летять мов потяги роки,
Повзуть лише хвилини.
На стежці долі є знаки –
То мрій моїх перлини.
Вони ведуть у зорепад,
Долоня у долоні.
Туди, де наш серпневий сад
І ми в його полоні.
Де світ чаруючих надій
Здається кольоровим.
А ланцюжок стрімких подій
Стає не випадковим.
Буття моє у вирі літ
Мов життєдайна злива.
Любові розквітає цвіт
І в ньому я щаслива.
2012