Пиши листи мені на шпалерах
Шкарябай стіни до порожнечі
Кричи у стелю, терпи, доречі,
Нестерпний біль, наче на галерах
Шматуй думки на якесь лахміття
Зі спогадів всі слова вичеркуй
Повітря з жадністю аж зачерпуй
Залиш у пам"яті лише сміття
Втамовуй спрагу у алкоголі
Свого в Минулого забери задатку
Залишивши так, для себе, на згадку
Вважаючи все це жартами Долі
Заламуй пальці до кісток хрусту
Знебарвлюй щастя у колір ночі
Ховай від світла свої, ти, очі
Доки не втратив залишок глузду
Рви бинти, перкусуй нитки
Час від часу зализуй рани
Кожен раз, відкриваючи крани,
Відчувай аромати квітки
Картай себе за свої провини
Споруджуй в підсвідомості грати
Навчись спочатку грунтовно мовчати
Тоді лиш говори до людини
Божеволій же ти, я усе побачу
Бите скло та свіжі порізи
Хай думки в твою голову лізуть
Лиш тоді я тебе пробачу
(04.10.012)
© Аида