Камінний хрест стоїть на старовинному погості,
Відполірований вітрами, вимитий дощем,
І рідко вже сюди навідуються гості, -
Він став чиїмось безіменним поприщем.
Всі написи на камені поросли зеленим мохом й цвіллю,
Напевно, вже десятки-сотні років тому, -
Місцева відьма місячної ночі біля тебе варить зілля,
І щось ворожить впевнено та безсоромно.
А поряд все виблискують новенькі мармурові брили,
Але для відьминого танцю потрібен лише ти;
І місяць дивиться у вічі і старим й новим могилам,
Щоб полишити хрест камінний вранці знов з дощем на самоті.
03.10.2012