Сергей Есенин
***
Шел Господь пытать людей в любови,
Выходил он нищим на кулижку.
Старый дед на пне сухом в дуброве
Жамкал деснами зачерствелую пышку.
Увидал дед нищего дорогой,
На тропинке, с клюшкою железной,
И подумал: «Вишь, какой убогой,—
Знать, от голода качается, болезный».
Подошел Господь, скрывая скорбь и муку:
Видно, мол, сердца их не разбудишь...
И сказал старик, протягивая руку:
«На, пожуй... маленько крепче будешь».
1914
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Люд Господь випробував в любові,
Жебраком виходив на узлісся.
Дід старий на пні сухім в діброві
Жмакав яснами, з сухариком возився.
Та побачив жебрака в дорозі,
На тропі, в руках - залізна палка,
І подумав: «Бач, іти не в змозі, -
Певне, голодує, неборака».
Підійшов Господь, приховуючи муку:
Вже серця, мовляв, їх не розбудиш...
І сказав старий, простягуючи руку:
«На, пожуй... міцніший трохи будеш»
2012