Чому так складно до абсурду все?
Чому шлях тягнеться крізь терни?
Безмірна туга в почуття несе
Зухвалий день, що знов поверне
В минуле до нескорених проблем,
До вкотре в’їдливих ілюзій.
Задасть довести сотню теорем,
Всі мрії вб’є на злітній смузі.
Чому одвічно спалює азарт
Наш спокій, гублячи назавжди?
Летіти хочеться, ще й не на жарт,
Шукати Шамбалу у правди.
І бути в кузні, де скує без слів
Життя із тебе зброю мужню,
Що бій прославить, знайде у золі
Місця до того осоружні.
Чому так складно слухати себе,
Звільнивши душу від податків?
Відчути б силу таїнства небес
Та рани штопати, мов латки.
18:00, 30.09.2012 рік.
Зображення: http://www.dni.ru