Нажаль помирає літо.
Ще буде хоча б одне,
Чи я не встигну дожити?
А завтра зустріне мене
Ще тепла, мов сонна осінь.
Я вікно відчиню – не впізнаю,
Невже це?.. Звичайно, осінь,
А я літо ще виглядаю,
Залишившись на півдорозі.
Небо стало важким і темним.
Чи починався сьогодні день?
Він, напевне, мав бути теплим,
Без вітрово-дощливих пісень,
І без блискавок замість проміння,
І без хрусту старих дерев.
Це якесь непорозуміння!
Це краса потребує жертв.
Осінь хоче багато золота ,
А за нього кому платить?
Ось чому зараз темно і холодно.
А краса через день облетить.
Осінь скине руду перуку,
Зніме й золото – все в смітник…
Знову вітер, і дощ, і град,
А за вікнами виноград
Простягає до мене руки.