Пише осінь дощем листи,
Розфарбовує пензлем конверти.
Їх читаю то я, то ти...
Те чорнило не можна стерти.
Я кленовий вінок зів’ю,
Гарно осінню пофарбований,
Поцілунок із вуст зіп’ю,
Заворожена, зачарована...
Дощ осінній сльози розсипав
На калину, на шишечки хмелю,
Вітер свіжий тихенько хлипав,
Лист кленовий стелив постелю...
Цю картину я вчора бачила,
Листи осені в мене в руках...
«Це тобі їх таємно призначено»,-
Проспівав швидкокрилий птах.