В моїм занедбанім раю
Шаленства літо набуває
І, як завжди, печаль мою
Воно немов не помічає
І без передчуття біди
У сутінках юрба гуляє
Серед вогнів, біля води,
Що тихо сяйво колихає.
А ночі вільні і цнотливі,
Тож я їх так потроху п`ю,
Танцюють тіні полохливі
Де місяць в неба на краю.
І люди, майже всі щасливі,
В моїм занедбанім раю.