Ну, здрастуй... Олександр Бобошко
Ну, здрастуй, наполохане моє!
Давно тебе не бачив... Каюсь, винний.
Хоч був я невмолимо невловимим,
Та не забув,
що ти у мене є.
Твоя печаль
у мій тривалий сон
пірнула,
щоб ії відчути міг я -
І весь я тут, осяянний промінням,
І крапле час,
як сльози у пісок.
Таке легке - і водночас вагоме,
Ти завше гріло. нині - обпекло.
Живу
твоїми болем і теплом,
Сумне моє,
земне моє
і горнє...
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Ну здравствуй, всполошённое моё!
Давно тебя не видел. В том повинен.
Неумолимо был неуловимым,
Да уж такое у меня житьё.
Твоя печаль в мой самый длинный сон
Впорхнула, чтобы ощутил я ночью,
Что ты со мной. И вот я здесь, воочию,
И каплет время, как слеза в песок...
Ты - лёгкое и всё же - как весомо!
Когда-то грело, ныне - обожгло...
Живу твоими болью и теплом,
Земное с горним, mio, mio sole*...
*mio sole — мое солнце (итал.)
Фото из Инета