(Перевод стиха Лины Костенко)
Мой дед Михайло был храмостроитель.
Он строил храмы, то есть, возводил.
Он был монах и с дьяволом воитель,
Печерник, милый богу человек.
Он был затворник. Очень был суровый.
Меж Богом – чёртом душу не двоил.
И ныне поминают по соборам:
Храмостроитель Михаил.
Он жил в земле, молчащий не во злобе.
Трудился сам, помочь не нанимал.
Те тридцать серебром были грошами,
деньгами, Грех и слёзы девы Мириам.
Он был святой. Он жил непогрешимо.
И не за деньги возводил свой храм.
Алтарь вытачивал, сбивал из тёса паперти,
Клал палец свечки, тишиною на уста,
где с тонкой росписи его, как листья папороти,
светился лик рзпятого Христа.
Он ставил хоры, амфоры, амвоны.
В епархию по ладан шкутыльгал
А чтоб звучней и краше бился колокол,
Шпиальтер к меди прибавлял.
Он купол возводил не сходя с места.
Из жести кроил ромбы, как сатин,
Когда стоял над кельей месяц,
Бледный, как нимб, потерянный святым.
Таскал каменья для оград и брамы.
Выстругивал божник… За полночь не дремал…
И так, намоленно закончив храмы,
Торгующих из храма выгонял.
Стих. Л.Костенко ХРАМИ.
Мій дід Михайло був храмостроїтель.
Возводив храми себто цілий вік.
Він був чернець, з дияволом воїтель,
Печерник, боговгодний чоловік.
Він був самітник. Дуже був суворий.
Між Богом – чортом душу не двоїв.
І досі поминають у соборах:
храмостроїтель Михаїл.
Жив у землі, мовчущий не во злобі.
Труждався сам нікого не наймав.
Він працював до поту на возлоб’ї
І грошей зроду шеляга не мав.
Ті тридцять срібних теж були грошима.
Це гріх. Це сльози діви Міріам.
Він був святий. Він жив непогрішимо.
І не за гроші будував свій храм.
Різьбив вівтар, збивав тесові паперті,
Клав палець свічки тиші на вуста,
Де з малювань, тонких як листя папороті,
Світився лик розп`ятого Христа.
Він ставляв хори, амфори і амвони.
В єпархію по ладан дибуляв.
А щоб кращіше бамбиляли дзвони,
Шпіальтеру до міді добавляв.
Він баню зводив, не зійшовши з місця.
Він бляху в ромби краяв, мов сатин,
Коли стояв над келією місяць,
Блідий, як німб, загублений святим.
Тягав каміння – мурувати брами,
Стругав божник… За північ не куняв…
І так, у мислях збудувавши храми,
Торгующих із храму виганяв.