Збіг до кінця мій час, відведений для гри, під назвою життя
І визнаю - програла
Пройшла я всі стежки, до самого кінця, а там глуха стіна
Такого не чекала
Хоч плач, а хоч кричи, хоч серце рви з грудей, нема вже вороття
Безславно я пропала
Вхід вибрала сама в заклятий лабіринт, бо думала - любов
Та не туди попала
Односторонній рух впродовж всього життя, назустріч тільки біль,
А я того не знала
І ось тепер стою. І височить стіна, вже зверху ні зорі, внизу страшна пітьма
Як ще туди не впала?