Що ж там розлито, у прозорім ранку,
В тумані тихому, що стелиться від ґанку
Униз до річки, в шелесті дібров,
Що сиплють листом мертвим тихо знов ?
Мотивами забутими любов
Торкає серце боляче і тонко,
Згасає серпень мерехтливим сонцем...
Прозорий сум лягає на чоло,
Неначе літо догора востаннє...