Вольный перевод с украинского
на произведение Жаноля
Алексанжа Виовита: http://www.stihi.ru/2012/07/22/5304
ОРИГИНАЛ:
Кат, вирви язика, повиколуплюй очі,
мов камені з землі, і лляй в мене смолу!
Нехай стікає в ір, мов темрява до ночі,
моя душа спотворена...
..................................................... Хвалу
нехай скиглять тобі в піснях твої кати,
в чиїх руках не раз чиїсь тремтіли долі.
Стихатиме маніття на подолі,
і домовини рушать у хати.
У домовинах тих, мов янголи в конвертах,
зблідніють два брати, сестра і немовля,
і смерті цілуватимуть до смерті,
у зуби...
.................................І чорнітиме земля,
і вицвіте більмо, і я на тім більмові,
здригаючись в сльозах, мов цуцик скавучи,
навчатимусь ріднесенької мові,
з початку, зі світанку до ночі...
ПЕРЕВОД:
Палач!
А вырви мне язык,
И очи вырви,
Словно камни,
Землёй рождённые...
Ты сам ли
Ужели смог
Пролить смолу?
Пускай душа стекает в рай...
Уничижённая...
Не злая...
Хвалу свою,
Ай,
Подбирай, палач...
Тебе ли
Надо рая?
Но помни,
ГрОбы в дом войдут,
ГлавЫ,
Что прежде отсечены...
В конвертах Ангелы придут,
К тебе, палач, неизречённо...
И будут в череп
Целовать...
В твои
Обугленные зубы
За то,
Что ты сумел срубать
Главу....
А трепетные губы
Шептали что-то...
«Отче...»
То ли...?
Земля чернеет,
Но,
Бельмом
В глазу щенячьем
Щиплет что-то...
...Язык родной,
Тебя до пота,
Учить я буду...
Сам не свой.......
Под мат,
И непрерывный вой,
С тобой,
Язык родной,
...С тобой...
(13 августа 2012 г. 20.35.)