Валентина Люліч
Переосінь
http://maysterni.com/publication.php?id=78629
І у житті буває так:
Ніхто нічого вже не просить.
День завершу, повішу знак
«Зачинено на переосінь».
Переживу, перелюблю,
Перечекаю, перебуду.
В собі цю осінь пересплю,
А взавтра знову завтра буде.
Мов у барлозі, у думках
Перезимую хуртовини.
Перекладаю у руках
Холодне літо – теплі зими.
А далі навстіж розчиню
Любов’ю вирізьблені двері.
Ось тільки осінь пересплю
На лаві спокою у сквері.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
А в жизни может быть и так:
Никто и ничего не просит.
День завершу, повешу знак
«Я запертА. На переосень».
Переживу, перелюблю,
И пережду, и перебуду.
В себе я осень пересплю,
А завтра снова завтра будет.
В берлоге словно, мне снега
Перезимовывать в советах.
И перекладывать в руках
Тепло зимы и холод лета.
А там, глядишь, и распахну
Любовью сделанные двери.
Вот только на скамье засну
С осенней тишиною в сквере…
08.08.12