/гербарий этого лета
/виною всему
/венеция
/не разрушай
/три тысячи шестьсот
/в липневi ночi
/заибез
/твоих снов
/ночная железнодорожная
/песни бродяги
ГЕРБАРИЙ ЭТОГО ЛЕТА
это лето
эти глаза
эту твою улыбку
сохраню на память
засушенным лепестком
верлибра
между страниц
книги
====================
це літо
ці очі
цю твою посмішку
збережу на пам'ять
висушеною пелюсткою
верлібру
між сторінок
книжки
ВИНОЮ ВСЕМУ
я понял
виною всему был ветер
и ветви деревьев
и мягкий лунный свет
золотистым вином лившийся
в раскрытое ночное окно
они сплетались
они перемешивались
опьяняющий
дурманящий
коктейль
они проецировали твой образ
на потолке
на стенах
на внутренней стороне
закрытых век
==============================
я зрозумів
виною всьому був вітер
і гілки дерев
і м'яке місячне сяйво
золотистим вином що лилося
в розкрите вікно вночі
вони спліталися
вони перемішувалися
п'янкий
запаморочливий
коктейль
вони проектували твій образ
на стелі
на стінах
на внутрішній стороні
закритих повік
ВЕНЕЦИЯ
гондольер
одетый в чёрное
в широкополой шляпе
с длинным шестом в руках
на корме гондолы
на фоне голубого неба
опрокинутого в голубой залив
на фоне голубого залива
опрокинутого в голубое небо
на фоне твоих глаз
опрокинувших
и это небо
и этот залив
и эту кромку земли на горизонте
и очарованого меня
================================
гондольєр
одягнений в чорне
в крислатому капелюсі
з довгою жердиною в руках
на кормі гондоли
на тлі блакитного неба
перекинутого в блакитну затоку
на тлі блакитної затоки
перекинутої в блакитне небо
на тлі твоїх очей
що перекинули
і це небо
і цю затоку
і цю кромку землі на горизонті
і зачарованого мене
НЕ РАЗРУШАЙ
не разрушай
мою хрупкую
и почти
совсем прозрачную
совсем призрачную
иллюзию
что
я – поэт
ты – моя муза
и у нас
всё хорошо
=================
не руйнуй
мою тендітну
і майже
зовсім прозору
зовсім примарну
ілюзію
що
я - поет
ти - моя муза
й у нас
усе добре
3600
секундная стрелка
в старых механических
часах тикает
три тысячи шестьсот раз
каждый час
день за днём
год за годом
моё сердце стучит
обычно раза в полтора/
два чаще
выстукивает
любовь к тебе
=========================
секундна стрілка
в старому механічному
годиннику цокає
три тисячі шістсот разів
щогодини
день за днем
рік за роком
моє серце стукає
зазвичай десь в півтора /
два частіше
вистукує
любов до тебе
В ЛИПНЕВІ НОЧІ
знов залізнична станція
слухаю телефоном нотації
мами залишаю нотатки
на рекламній листівці
намагаюся все по шухлядкам
в голові розкласти й по полицям
як завжди – марна праця
ніч накриває станцію
сині вогники маневрових
як твої очі
в моїх нервових
снах у спекотні липневі ночі
=======================================
снова железнодорожная станция
слушаю телефоном нотации
мамы оставляю заметки
на полях рекламной листовки
пытаюсь примерным быть деткой
и в голове разложить всё по полкам
как всегда – стремленье пустое
ночь станцию скоро накроет
синие огоньки маневровых
как твои очи
в моих неспокойных снах
в эти знойные июльские ночи
ЗАИБЕЗ
застиранный до белизны приморский город
затёртая до дыр джинсовка трассы
застигнутые врасплох внезапным штормом пляжники
зашлёпали шлёпанцами по уплывающему к чужим берегам асфальту
без продолженья сюжета
без того чтобы ты оглянулась
без различно пускай но всё-таки
без путный ветер треплет подол твоего платья так
без такт но
запране до білизни приморське місто
затерта до дірок джинсовка траси
захоплені зненацька раптовим штормом пляжники
зашльопали капцями по спливаючому до чужих берегів асфальту
без продовження сюжету
без того щоб ти озирнулась
без зацікавленості нехай але все ж таки
без путній вітер куйовдить поділ твого плаття так
без такт но
ТВОИХ СНОВ
брусчатка тротуара
вибрирует
каждым шагом
солнце отражается в каждом
красном тельце
горячей
жаждущей жизни
крови
пение птиц
гул голосов
звуки улицы
выбираются из ушных раковин
собираются в стаи
и летят
к тёплым морям
твоих снов
===============================
бруківка тротуару
вібрує
кожним кроком
сонце відбивається в кожному
червоному тільці
гарячої
спраглої до життя
крові
співи птахів
гомін голосів
звуки вулиці
вибираються з вушних раковин
збираються в зграї
і летять
до теплих морів
твоїх снів
НОЧНАЯ ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНАЯ
ночная железнодорожная станция
горькая констатация
фактов и непреложных истин
пустые мысли
остаться бы
прошедших дней картины
и нет золотой середины
и нет знака равенства
поезд вот-вот отправится
в никуда
и будут колёса стучать
по проводам
натянутых нервов
ты снишься мне по ночам
и голос твой пробивается
в перестуке колёс и рельсов
================================
нічна залізнична станція
гірка констатація
фактів і непорушних істин
і нічого в собі не містять
порожні думки
які як гирі або непідйомні сумкИ
як начебто на плечі навалилися
і вже не залишитися
минулих днів картини
золотої нема середини
і немає знака рівності
поїзд ось-ось – і ринеться
в нікуди
і будуть колеса стукати
по проводах натягнутих нервів
розриваючи спекотний червень
ти снишся мені задушливими ночами
і голос твій пробиває
перестук коліс по рейках…
ПЕСНИ БРОДЯГИ
снова путником прибреду к тебе по дороге, что
змеёй или лентой стальной расплелась по пустынной сери.
с неба спутники мне пропоют подорожную
перед тем, как, свалившись, сгореть в плотных слоях атмосферы.
города засыпает их пыль и пепел выгорающих звёзд.
я даю этим звёздам маяк огоньком своей сигареты.
ну а утром, набросив на плечи туман твоих давешних слёз,
я уйду по дороге опять, сочиняя смешные куплеты.
знову мандрівником до тебе прийду по дорозі,
що змією сталевою розплелася по сірій пустелі.
супутники в небі співають мені подорожню
перед тим, як, звалившись, згоріти в щільних шарах атмосфери.
міста засипає їх попіл й з пилом зірок все падає вниз.
я даю цим зіркам маяк вогником сигарети.
ну а вранці, накинувши на плечі туман твоїх нещодавніх сліз,
я піду по дорозі знов, складаючи кумедні куплети.