Ці поетичні рядки знайдені мною в сімейному архіві мого батька, Станіслава Якимовича Буряченка, і сьогодні, коли я набираю деякі з поетичних і прозових творів/роздумів батька, я не можу з упевненістю стверджувати, чи друкувалися вони чи ні. Не знаю, чи батько вважав їх вартими для прочитання загалу, але для свого формування як літератора і поета, на мій погляд, ці поетичні рядки також мали своє значення.
Адже не все золото, що блищить…
З дозволу мого батька перед його прощанням із земним життям я поступово відтворюю деякі його ненадруковані твори. Нехай живе слово…
З повагою до читачів донька автора Світлана Бєляєва.
**********************************************
Эти поэтические строки найдены мной в семейном архиве моего отца, Станислава Акимовича Буряченко, и сегодня, когда я набираю некоторые из поэтических произведений/размышлений и прозы отца, я не могу с уверенностью утверждать, печатались они или нет. Не знаю, считал ли их отец такими, что целесообразно представить их общественности, но для своего формирования как литератора и поэта, на мой взгляд, эти поэтические строки также имели свое значение.
Ведь не все золото, что блестит…
С разрешения моего отца перед его прощанием с земной жизнью я постепенно воссоздаю некоторые его ненапечатанные произведения. Пусть живет слово…
С уважением к читателям дочь автора Светлана Беляева.
С. Буряченко
Я – УКРАЇНЕЦЬ
Я українець, та дві рідних мови маю.
З любов’ю обома пишу і розмовляю,
Й яка рідніша – навіть не гадаю,
Бо поєднала доля їх сама.
Співуча і м’яка, як килим трав у лузі,
Вкраїнська увійшла у мене разом
З живлючим материнським молоком.
І перші у житті промовив я слова
Своєю, українською.
Я нею розмовляти між людей
Навчився говорить.
Писати і читати я навчавсь у школі
Під час війни в одному з сіл на Волзьких берегах,
У центрі самої Росії.
Пізнав тоді російської я мови
Велику ніжність й силу,
Гостроту й ласкавість.
Зріднилися,злились в один потік
Дві мови, мов сестриці рідні.
Мов два притоки ріки величної.
Та це й не дивно, бо зросли
Обоє з одного коріння,
Яке вже сотні літ усіх нас живить
Ще із часів Київської Русі.
Коріння в нас одне, один могутній стовбур,
На якому ми на світ з’явились і зросли.
На двох гілках з’являються постійно
Плоди чудові дружби, їм завжди родити,
Якщо позбавити це дерево обох гілок,
Воно загине, як гине дерево, почавши з листя, без води.
Тому і живлять, додають
Наснаги мені завжди два пінявих потоки
Вкраїнської й російської річок.
***
Примечание С.С. Беляевой: Дата написания – 1972 г.
Примітка С.С. Бєляєвої: Дата написання – 1972 р.
УКРАЇНСЬКА МОВА БУДЕ ЖИТИ ВІЧНО!!! В УКРАЇНІ НІКОЛИ НЕ БУЛО ГНОБЛЕННЯ ІНШИХ МОВ!!!, ПОЛІТИКИ, СХАМЕНІТЬСЯ!!!
НАРОД УКРАЇНСЬКИЙ, БУДЬ ЄДИНИЙ!!!
УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК БУДЕТ ЖИТЬ ВЕЧНО!!! В УКРАИНЕ НИКОГДА НЕ БЫЛО ГОНЕНИЙ НА ДРУГИЕ ЯЗЫКИ!!!
ПОЛИТИКИ, ОДУМАЙТЕСЬ!!!
НАРОД УКРАИНСКИЙ,БУДЬ ЕДИН!!!