Ці поетичні рядки знайдені мною в сімейному архіві мого батька, Станіслава Якимовича Буряченка, і сьогодні, коли я набираю деякі з поетичних і прозових творів/роздумів батька, я не можу з упевненістю стверджувати, чи друкувалися вони чи ні. Не знаю, чи батько вважав їх вартими для прочитання загалу, але для свого формування як літератора і поета, на мій погляд, ці поетичні рядки також мали своє значення.
Адже не все золото, що блищить…
З дозволу мого батька перед його прощанням із земним життям я поступово відтворюю деякі його ненадруковані твори. Нехай живе слово…
З повагою до читачів донька автора Світлана Бєляєва.
**********************************************
Эти поэтические строки найдены мной в семейном архиве моего отца, Станислава Акимовича Буряченко, и сегодня, когда я набираю некоторые из поэтических произведений/размышлений и прозы отца, я не могу с уверенностью утверждать, печатались они или нет. Не знаю, считал ли их отец такими, что целесообразно представить их общественности, но для своего формирования как литератора и поэта, на мой взгляд, эти поэтические строки также имели свое значение.
Ведь не все золото, что блестит…
С разрешения моего отца перед его прощанием с земной жизнью я постепенно воссоздаю некоторые его ненапечатанные произведения. Пусть живет слово…
С уважением к читателям дочь автора Светлана Беляева.
ДЕНЬ ЗА ДНЕМ…
День за днем проходит бледной тенью.
Я все жду с надеждой у окна.
Кто пройдет, я весь дрожу в волненьи,
Все надеюсь: «Может быть, она?»
Не она… И снова поджидаю.
Сердце гулко бьется. Грустно мне.
Робкий поцелуй свой вспоминаю
В полуночной сизой тишине.
***
Примечание С.С. Беляевой: Дата написания – 1955 г. (год неразборчиво в записях).
Примітка С.С. Бєляєвої: Дата написання – 1955 р. (рік нерозбірливо в записнику).